5 листопада Церква вшановує пам'ять апостола Якова, брата Господнього

Апостол Яків, брат Господній – син праведного Обручника Йосифа. З дитячих років Яків був назореєм, тобто людиною, особливо присвяченою Богу.

Обітниця назореїв означала життя чисте і святе, заповідане колись Господом всьому Ізраїлю. Назореї давали обітницю дотримання дівства, утримання від вина, не споживали м'ясної їжі, не стригли волосся.

Коли Спаситель почав навчати народ про Царство Боже, святий Яків увірував у Христа і став Його апостолом. За Богоугодне життя він був обраний першим єпископом Єрусалимської Церкви. Святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі, і слово його було вирішальним.

За тридцять років єпископства апостол багатьох юдеїв навернув до християнства. Незадоволені цим книжники і фарисеї замислили вбити святого Якова. Вивівши святителя на покрівлю храму, вони наказали, щоб відрікся від Спасителя світу.

Але святий апостол почав голосно свідчити, що Христос є Істинний Месія. Тоді юдейські вчителі зіштовхнули праведника вниз. Святий помер не відразу, але, зібравши останні сили, молився Господу за своїх ворогів, які в цей час добивали його камінням.

Мученицька смерть святителя Якова сталася близько 63-го року.

Святий апостол Яків склав Божественну літургію, яка лягла в основу літургій, складених святителями Василієм Великим та Іоанном Златоустом. Церква зберегла Послання апостола, яке під його ім'ям включено до книги Священного Писання Нового Завіту.

Церква відрізняє апостола Якова, брата Господнього, від Якова Зеведеєвого та Якова Алфеєва.