22 лютого Церква вшановує пам'ять святого мученика Никифора

Святий мученик Никифор жив у місті Антіохії Сирійській. У цьому ж місті жив також пресвітер Саприкій, з яким Никифор був дуже дружний, так що їх вважали за рідних братів. За намовою ворожою вони посварилися, і колишню любов змінила ворожнеча й ненависть.

Через деякий час Никифор опам'ятався, розкаявся у своєму гріху і не раз просив через своїх друзів вибачення у Саприкія, але той не хотів пробачити його. Тоді Никифор сам прийшов до свого колишнього друга і гаряче просив вибачення, але Саприкий був невблаганний.

В цей час імператорами Валеріаном і Галієном було організовано гоніння на християн, і одним з перших постав перед судом пресвітер Саприкій. Він твердо сповідав себе християнином, зазнав тортур за свою віру і був засуджений до смерті через усічення мечем. Коли його вели на страту, Никифор зі сльозами благав про прощення, називаючи його святим мучеником, який скоро постане перед Господом і прийме вінець від Нього.

Але пресвітер Саприкій став жорсткий серцем і навіть перед смертю не захотів пробачити свого брата-християнина.

За це Господь відібрав від Саприкія Свою благодать, яка зміцнювала його під час перенесення мук, і він, вже майже досягнувши блаженного кінця свого подвигу, раптом злякався смерті та погодився принести жертву ідолам.

Марно святий Никифор умовляв зі сльозами Саприкія, щоб він не губив себе зреченням, стоячи вже на порозі Царства Небесного. Тоді святий Никифор сказав катам: «Я християнин і вірую в Господа нашого Іісуса Христа, від Якого відрікся Саприкій. Страчуйте мене замість Саприкія».

Одразу ж кати донесли про це правителю. Був наказ: Саприкія відпустити, а замість нього усікти мечем Никифора. Так прийняв мученицький вінець святий Никифор.