9 травня Церква вшановує священномученика Василія, єпископа Амасійського

Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в Понтійському місті Амасії. Він підтримував і втішав християн, які страждали від переслідувань язичників.

У той час Східною частиною Римської імперії правив Лікіній, зять святого рівноапостольного царя Костянтина Великого. Лікіній лицемірно підписав його «Указ про віротерпимість», який дозволив вільне сповідання християнства, але в душі ненавидів християн і продовжував їх переслідувати, повернувшись до язичництва.

Лікіній запалав пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, праведної діви Глафіри. Свята діва розповіла про це цариці і просила захисту. Переодягнувши праведну Глафіру в чоловіче вбрання та забезпечивши грошима, цариця Констанція видалила її з міста у супроводі відданих слуг.

Імператору сказали, що служниця збожеволіла та лежить при смерті. Праведна Глафіра дорогою до Вірменії зупинилася в місті Амасії, де місцевий єпископ, святитель Василій, дав їй притулок.

У той час святитель будував у місті храм. Праведна Глафіра передала на його зведення усі гроші, отримані від Констанції, і в листі до неї просила прислати ще коштів на завершення храму. Цариця виконала її прохання.

Але лист праведної Глафіри потрапив до імператора. Розгніваний Лікіній зажадав від правителя Амасії вислати до нього святителя та служницю. Праведна Глафіра померла, перш ніж наказ дійшов до Амасії.

Святителя Василія направили до імператора. За ним послідували два диякона, Парфеній та Фестим, які оселилися поблизу темниці, де ув'язнили святителя. Благочестивий християнин Елпідіфор підкупив тюремників і щоночі разом з Парфенієм та Фестимом відвідував святителя.

Напередодні дня суду святитель як зазвичай співав псалми і слова «Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя» – тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.

На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпідіфор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися та поговорити з друзями перед стратою. Після того святитель сказав катові: «Друже, роби, що тобі наказано», – і спокійно встав під удар меча.

Коли мученик був обезголовлений, Елпідіфор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора і кинули тіло й голову святителя в море.

Після цього Елпідіфору тричі уві сні являвся Ангел Божий зі словами: «Єпископ Василій у Синопі і чекає на вас». Підкоряючись цьому заклику, Елпідіфор та диякони відпливли до Синопу і там попросили рибалок закинути сіті.

Коли закинули сітку «на щастя» дияконів Фестима і Парфенія, нічого не зловили. Тоді Елпідіфор оголосив, що він просить закинути сітку в Ім'я Бога, Якому він поклоняється.

На цей раз сіть винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і лише шрам на шиї вказував на слід від меча.

Мощі святителя Василія були перевезені до Амасії та поховані у побудованому ним храмі.