14 травня Церква вшановує святого пророка Єремію

Святий пророк Єремія, один з чотирьох великих ветхозавітних пророків, син священика Хелкії з міста Анатоти, поблизу Єрусалима, жив за 600 років до Різдва Христового при ізраїльському царі Йосії та чотирьох його наступниках.

До пророчого служіння був покликаний на 15 році життя, коли Господь відкрив йому, що ще до народження Він визначив його бути пророком. Єремія відмовлявся, посилаючись на свою молодість та невміння говорити, але Господь обіцяв завжди бути з ним та охороняти його.

Він торкнувся вуст обранця і сказав: «Ось Я вкладаю слова Свої в уста твої, доручаю тобі долю народів і царств. По твоєму пророчому слову вони будуть падати і повставати». З того часу двадцять три роки пророкував Єремія, викриваючи іудеїв за відступництво від Істинного Бога та поклоніння ідолам, пророкуючи їм біди і руйнівну війну. Він зупинявся у вратах міста, біля входу в храм, усюди, де збирався народ, та напучував із погрозами та нерідко зі сльозами. Але люди відповідали йому насмішками, образою і навіть робили замах на його життя. 

Зображуючи прийдешнє для іудеїв рабство царю вавилонському, Ієремія за велінням Божим надів на свою шию спочатку дерев’яне, а потім залізне ярмо і так ходив серед народу. Гніваючись на страшні пророкування, старійшини іудейські кинули пророка Єремію до в'язничного рову, наповненого смердючими помиями, де він ледь не помер.

За допомогою покровительства богобоязливого царедворця Авдемелеха, пророк був витягнутий з рову. та не припинив пророкувати, через що був посаджений у темницю. При царі іудейському Седекії пророцтво його збулося: прийшов Навуходоносор, побив народ, залишок забрав у полон, а Єрусалим розграбував та зруйнував.

Навуходоносор звільнив пророка з в'язниці та дозволив йому жити, де забажає. Пророк же залишився на руїнах Єрусалима та оплакував біди своєї вітчизни. За переданням, пророк Єремія взяв ковчег Завіту зі скрижалями та сховав його в одній з печер гори Наваф, тож іудеї більше не могли його знайти. Згодом був зроблений новий Ковчег Завіту, але він вже не мав слави першого.

Серед іудеїв, що залишилися у своїй вітчизні, незабаром виникли міжусобні зіткнення: намісник Навуходоносора Гедалія був убитий, і іудеї, боячись гніву вавилонського, вирішили бігти у Єгипет. Пророк Єремія відмовляв їх від цього наміру, пророкуючи, що кара, якої вони бояться, дістане їх і в Єгипті.

Але іудеї не послухалися пророка і, взявши його насильно із собою, пішли в Єгипет та оселилися в місті Тафнисі. Там пророк жив чотири роки і був шанований єгиптянами, бо вбив своєю молитвою крокодилів та інших гадів, що заполонили ті місця. Коли ж він став пророкувати, що цар вавилонський спустошить єгипетську землю та знищить іудеїв, що в ній оселилися, то іудеї вбили пророка Єремію. Того ж року пророцтво святого виповнилося. Існує передання, що через 250 років Александр Македонський переніс мощі святого пророка Єремії у місто Александрію.

Пророк Єремія написав книгу «Пророцтв», книги «Плач» про руйнування Єрусалима та Послання. Про часи, коли він жив і пророкував, йдеться в 4-й Книзі Царств, в 2-й Книзі Параліпоменон та в 2-й Книзі Маккавеїв.

В Євангелії від Матвія зазначено, що зрада Іуди передбачена пророком Єремією: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїля, і дали їх за поле гончара, як сказав мені Господь».