24 травня Церква вшановує святих рівноапостольних Кирила і Мефодія

2824
24 května 2017 11:00
687
24 травня Церква вшановує святих рівноапостольних Кирила і Мефодія
Святі рівноапостольні першовчителі й просвітителі слов'янські, брати Кирило і Мефодій походили із знатної та благочестивої сім'ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був найстаршим серед семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім'я) – наймолодшим.

Святий Мефодій був спочатку у військовому званні та був правителем в одному з підлеглих Візантійській імперії слов'янських князівств, ймовірно, болгарському, що дало йому можливість навчитися слов'янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп (Мала Азія).

Святий Костянтин з малих років вирізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало освоїв усі науки свого часу та багато мов, особливо старанно вивчав він твори святителя Григорія Богослова. За свій розум та видатні знання святий Костянтин отримав прізвисько Філософа (мудрого).

Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Його було знайдено і майже насильно повернуто до Константинополя, де він був призначений вчителем філософії у вищій Константинопольській школі.

Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в дебатах вождя єретиків-іконоборців Анінія. Після цієї перемоги Костянтин був посланий імператором на диспут для дебатів про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також одержав перемогу. Повернувшись, святий Костянтин відбув до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час у невпинній молитві та читанні святоотецьких творів. 

Невдовзі імператор визвав обох святих братів з монастиря та відправив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на якийсь час у місті Корсунь, готуючись до проповіді. Там святі брати дивовижним чином знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського. Там же в Корсуні святий Костянтин знайшов Євангеліє і Псалтир, написані «руськими літерами», а також чоловіка, що розмовляв по-руськи, і став учитися в цього чоловіка читати й говорити його мовою.

Після цього святі брати вирушили до хазарів, де здобули перемогу в дебатах з іудеями та мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, забравши там мощі святого Климента, повернулися до Константинополя. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій отримав ігуменство у невеликому монастирі Поліхрон, неподалік від гори Олімп, де він подвизався раніше. Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, утискованого німецькими єпископами, з проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов'ян мовою. Імператор покликав святого Костянтина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія й учнів Горазда, Климента, Сави, Наума й Ангеляра він склав слов'янську абетку й переклав на слов'янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє,Апостол, Псалтир та вибрані служби. Це було в 863 році.

Після завершення перекладу святі брати вирушили до Моравії, де були прийняті з великою честю і стали вчити Богослужінню слов'янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, що служили в моравських церквах Богослужіння латинською мовою, і вони повстали проти святих братів, стверджуючи, що Богослужіння може звершуватись лише однією з трьох мов: єврейською, грецькою або латинською.

Святий Костянтин відповідав їм: «Ви визнаєте лише три мови, гідних того, щоб славити на них Бога. Але Давид викликує: Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі народи, все що дихає хай хвалить Господа! І у Святому Євангелії сказано: Ідіть навчіть всі народи...». Німецькі єпископи були посоромлені, але озлобилися ще більше і подали скаргу в Рим. Святі брати були викликані до Риму для вирішення цього питання. Взявши із собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій вирушили до Риму. Дізнавшись про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, папа Андріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння на слов'янській мові, а перекладені братами книги наказав покласти в римських церквах і звершувати Літургію слов'янською мовою.

Перебуваючи у Римі, святий Костянтин занедужав, і, сповіщений Господом у чудесному видінні про наближення смерті, прийняв схиму із іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило заповів братові своєму святому Мефодію продовжувати їхню спільну справу – просвіту слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій просив папу Римського дозволити відвезти тіло брата для погребіння його на рідній землі, але папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали відбуватися чудеса.

Після кончини святого Кирила папа, відповідно до прохання слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Панонію, рукоположив його в архієпископа Моравії й Панонії, на давній престол святого Апостола Андроніка. У Панонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував поширювати Богослужіння, писемність і книги слов’янською мовою. Це знову викликало лють німецьких єпископів

Вони домоглися арешту й суду над святителем Мефодієм, який був засланий в ув’язнення у Швабію, де протягом двох з половиною років витерпів багато страждань. Звільнений за наказом папи Римського Іоанна VIII і відновлений у правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов'ян і хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу, а також одного з польських князів. Втретє німецькі єпископи почали гоніння на святителя, за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця й від Сина. Святитель Мефодій був викликаний у Рим, але виправдався перед папою, зберігши в чистоті Православне вчення, і був знову повернутий у столицю Моравії – Велеград.

Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священиків переклав на слов’янську мову весь Старий Завіт, крім книг Макавеїв, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги святих отців (Патерик).

Передчуваючи наближення кончини, святий Мефодій вказав на одного зі своїх учнів – Горазда як на гідного собі наступника. Святитель передбачив день своєї смерті й помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено трьома мовами – слов’янською, грецькою і латинською; він був похований у соборній церкві Велеграда.



Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a stiskněte klávesy Ctrl + Enter nebo toto tlačítko. Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a klikněte na toto tlačítko. Vybraný text je příliš dlouhý!
Čtěte také