11 червня Церква святкує Неділю усіх святих

Святкування Православної Церкви на честь всіх святих відбувається у 1-шу неділю після П'ятидесятниці.

Продовжуючи собою святкування П'ятидесятниці, коли відбулося зішестя Святого Духа на апостолів, Неділя усіх святих нагадує про всю безліч святих, які просіяли і яким належить просіяти благодаттю Святого Духа в усьому світі від Адама і до Другого Пришестя Христового.

Поява загальної церковної пам'яті всіх мучеників, або ж усіх святих, сталася у Східній частині Римської імперії не пізніше кінця IV-початку V століття. У проповіді святителя Іоанна Златоуста на пам'ять «всіх святих, які по всьому світу постраждали», повідомляється, що це свято відбувається через тиждень після свята П'ятидесятниці. Саме цей звичай згодом поширився по всій Православній Церкві.

У річному богослужбовому колі Православної Церкви день Всіх Святих є граничним: закінчується період використання за богослужінням піснеспівів Цвітної Тріоді і починається період співу Октоїха.

На утрені Дня всіх святих починається читання «стовпа» – послідовності 11 недільних Євангелій, що розповідають про Воскресіння Христове. На вечірні свята читаються три паремії, які містять старозавітні вказівки на славу святих – святі названі свідками та благовісниками Божественного спасіння.

Уривок з Послання до Євреїв, який читається на Літургії, прославляє старозавітних праведників і називає їх «хмарою свідків», а об'єднане євангельське читання вказує на необхідні ознаки святості («Хто визнає Мене перед людьми, того і Я перед Отцем Моїм Небесним … Хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той Мене недостойний … Всякий, хто залишить доми, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля ради імені Мого, отримає у сто разів і успадкує вічне життя»).

Гімнографія свята рясніє поетичними зворотами: святі називаються «непрелестними світилами» (канон утрені, пісня 3), «божественною хмарою» (там же, пісня 6), «начатками єства» (кондак), «терпеливодушними» (стихира на літії); їх кров'ю Церква прикрашається «багряницею і вісом» (тропар); вони «уяснюють церковне небо» (канон утрені, пісня 8), «чеснот світлістю» роблять землю небом (стихира на хвалітех).