12 червня у православних розпочався Петрів (Апостольський) піст

Встановлення Петрового або Апостольського посту відноситься до перших століть християнства. Вперше про нього згадує "Апостольський переказ" святого Іполита Римського (III століття). Тоді цей пост вважався "компенсаторним" – ті, хто з якихось причин не зміг поститися у Великий піст перед Великоднем, мали можливість зробити це "після закінчення святкового ряду" (від Великодня до Трійці).

Але остаточно цей піст утвердився, коли у Константинополі і Римі були побудовані храми в ім'я апостолів Петра і Павла. Освячення константинопольського храму в день пам'яті апостолів 29 червня (за новим стилем – 12 липня) стало офіційним днем закінчення Петрового посту. Піст починається через тиждень після дня Святої Трійці і залежить від дати святкування Великодня, тому тривалість його різна: від 8 днів до 6 тижнів.

Мета і сенс Петрівського, як і будь-якого іншого посту – підпорядкування тіла духу, цьому сприяє уникнення пустослів’я і стриманість у їжі та питті. Однак святитель Василь Великий стверджував, що утримання від їжі є лише доповненням до духовного посту, який і є метою християнина. Він пропонував тим, хто поститься, обмежити коло свого спілкування людьми, котрі можуть принести духовну користь, і посилити прийом "духовної їжі". "Справжній піст є усунення від злих справ", – вчив він (Василь Великий, Бесіда про піст, 1-а).

І ще: будь-який піст – час покаяння. Церква – це громада тих, хто шукає спасіння, але не натовп біженців, а військо, і заклик до покаяння – це не звинувачення, а підбадьорення, зміцнення на його шляху до порятунку. Приклад апостолів Петра і Павла показує, що покаяння потребують усі: і ті, хто є віруючими з дитинства, і ті, хто до віри прийшли з невіри, а можливо, навіть були колись свідомими чи стихійними богоборцями, і Петро, який любив Христа, але видав Його через малодушшя, а потім, незважаючи на отримане прощення, гірко розкаювався у вчиненому до кінця свого земного життя, і Павло – "досадитель і гонитель Церкви", який переслідував Його учнів з самовідданою люттю пропащого праведника, але напоумлений Христом, прощений Ним, послужив справі утвердження Церкви більше, ніж інші учні.

Апостольський (Петрівський) піст – засіб напоумлення, щоб віряни могли внутрішньо зібратися та хоча б частково долучитися "Петрової твердості" і "Павлового розуму й світлої мудрості", пише РІА Новини.