17 червня Церква шанує святителя Митрофана, Патріарха Константинопольського

Святитель Митрофан, Патріарх Константинопольський, був сучасником святого Костянтина Великого. Батько його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба.

Зрозумівши хибність язичницької релігії, Дометій увірував у Христа. Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, пішов до Візантії, де став навчатися Закону Господнього у єпископа Тита, чоловіка святого життя.

Бачачи полум'яне бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його в сан пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій, а потім – його сини, Проб і в 316 році – святий Митрофан.

Прибувши одного разу до Візантії, імператор Костянтин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя і мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Риму. Незабаром Костянтин Великий переніс столицю з Риму до Візантії і перевів туди святителя Митрофана.

У 325 році для скинення єресі Арія в Нікеї зібрався I Вселенський Собор. Костянтин Великий виклопотав у святих отців Собору для святителя Митрофана титул Патріарха. Таким чином, святитель став першим Патріархом Константинопольським.

Сам святитель Митрофан, глибокий старець, не міг бути присутнім на Соборі, а послав замість себе хорепископа (вікарія) Олександра. Після закінчення Собору імператор разом з отцями Собору відвідав хворого Патріарха.

На прохання імператора святитель обрав собі гідного наступника – єпископа Олександра, передбачивши, що після Олександра на патріарший престол буде зведений Павло (у той час читець), а Патріархові Олександрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідиякон Афанасій.

Святитель Митрофан мирно переставився до Бога в 326 році, у віці 117 років. Мощі його покояться в Константинополі, в храмі, спорудженому в його пам'ять.