Юрій Куклачов розповів, що саме віра зробила його щасливим

«Мене запитують, вірю я в Бога чи не вірю? Але для мене це питання звучить як чи я дихаю, чи не дихаю», – сказав одного разу Юрій Куклачов. Побувавши на сходженні Благодатного вогню в 1994 році, він щороку їздить в Єрусалим, щоб знову це відчути.
«Вважаю, що я щаслива людина. Я привчив себе радіти кожному дню. Раніше не розумів цього. А потім мені потрапив до рук Новий Завіт. Це було давно, коли читати його не дозволяли. Я був на гастролях в Парижі, і нам підкидали під двері літературу: Солженіцина і Новий Завіт. Коли я прочитав Євангеліє від Іоанна, то просто плакав і не міг зупинити сліз. Я був приголомшений. Все те, про що там йдеться, – істина, проти якої нічого сказати неможливо! Сама правда життя!» цитує видання Куклачова.
За словами артиста, він ходить до церкви, як тільки в нього з'являється вільний час, оскільки віра і Православ'я для нього – невід'ємна частина життя. А його дитинство пройшло в буквальному сенсі під іконами: у них в хаті стояли шанована ікона Божої Матері та цілий іконостас із закритого храму, розповів Куклачов.
Один з проектів, який веде дресирувальник, – програма «Школа доброти», яку він розробив для занять з дітьми в початкових класах. «Багато років виступаючи з кішками, я зрозумів, що доброта – це особлива енергія, яка має незвичайну властивість: якщо ти даруєш її, то не втрачаєш, навпаки, набуваєш ще, – поділився Куклачов. – І мені захотілося поділитись досвідом, розповісти в своїх книгах про те, як силою добра й любові можна творити дива».
Юрій Куклачов – засновник та беззмінний художній керівник з 1990 року єдиного в світі театру кішок.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
0
0
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Čtěte také