Крик Катеринівки: "Вони не зупиняться! Президент має знати правду!"
Прихожани церкви Георгія Побідоносця села Катеринівка розповіли про передісторію та передумови виникнення міжконфесійного конфлікту. Як сталося так, що односельчани, які усе життя нормально між собою спілкувалися стали ворогувати один проти одного? І які події відбулися того дня у Катеринівці, що призвело до трагічних наслідків?
Зі слів вірян УПЦ, спочатку деякі сили стали розкручувати тему мови богослужіння і схиляти вірян до вживання тільки української мови.
"Однак нас вчили молитися на церковнословянській мові. Хтось може сказати, що ця мова незрозуміла для людей, однак я можу сказати, що це не так", - коментує це питання прихожанка УПЦ.
На думку вірянки Української Православної Церкви українською мовою не завжди можна адекватно перекласти церковнослов'янський богослужбовий текст.
"Хочеться навчати своїх дітей по-правильному, по законам Церкви. Хочеться вірити в те, що у нас працює закон, що влада працює. Влада повинна поважати вірян УПЦ і тих, хто хоче молитися на церковнослов'янській мові. Для чого нас, людей, ображати, казати, що ми "москалі". Якщо людина живе у Москві, чи в Херсоні, чи він, наприклад, єврей, він хіба не людина і не вартує поваги? Якщо я хочу молитися церковнослов'янською мовою, то мене можна ображати?", - з болем у душі запитує жінка.
"Серед тих людей, які захоплювали церкву були і наші родичі, знайомі, рідні. Є такі сім'ї, в яких розсварилися через церкву. Я така ж українка як і інші, я теж люблю Україну, хіба я роблю щось погане для свої країни?".
У той день, коли невідомі люди, з Правого сектору, чи іншої структури, захопили Церкву, авжеж віряни переживали через це. Саме тому зібралися віряни УПЦ з усієї округи, щоб захистити свою Церкву.
"Чому чужі люди мають збиратися у нашому храмі?", - цілком логічне запитання.
"Кажуть, що ми їх ображаємо і не поважаємо. Ні, я в душі поважаю кожну людину, і не хочу нікого образити. Але хочемо звернутися до Президента України з криком душі: кожна людина має права, вона є людиною на цій землі, і повинна мати право молитися на тій мові на якій хоче". - ледь не плачучи, вигукує прихожанка.
Přečtěte si také
Anglikánská církev dosadila do svého čela první ženu. Pro pravoslaví je však kněžství žen neuskutečnitelné. Jednoduše si vysvětlíme proč.
Arcibiskup Juraj počas Krestopoklonnej nedele odovzdal farnosti v Brezine relikvie sv. Simeona Dajbabského a vyzval veriacich k odvahe pri nesení ich osobných krížov.
V obecném povědomí často přežívá představa, že svět je kolbištěm dvou rovnocenných soupeřů – dobrého Boha a zlého ďábla, kteří spolu vedou nekonečný a vyrovnaný boj.
Mnoho lidí se domnívá, že pokud má senzibil na stěně ikony, používá při „léčení“ modlitby a posílá své klienty do chrámu, musí být jeho činnost v souladu s křesťanstvím. Ve skutečnosti jde o nebezpečnou past.
Mnoho lidí si myslí, že služba zlu je spojena výhradně s temnými rituály nebo otevřeným uctíváním ďábla. Pravoslavná spiritualita však nabízí mnohem přísnější a hlubší pohled.
V naší rubrice o mýtech se dnes podíváme na symbol, který v lidech často budí emoce, přestože je v církvi doma už více než tisíc let.