Хресна хода у Рівному в день Торжества Православ'я, 20.03.2016 р.

Недільний вечір 20 березня для сотень вірян Української Православної Церкви ознаменувався подією, що зібрала їх у спільній молитві. Хресний хід у день Торжества Православ'я вже втретє рушає вулицями Рівного від Свято-Воскресенського собору до Свято-Гергіїївського подвор'я Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Традиційно ходу очолює Високопреосвященніший Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький. У своїй проповіді Владика зазначив, що тільки спільна молитва та натхненні прохання здатні побороти буремні настрої, які нині побутують у суспільстві, в країні. 

Недільний вечір 20 березня для сотень вірян Української Православної Церкви ознаменувався подією, що зібрала їх у спільній молитві. Хресний хід у день Торжества Православ'я вже втретє рушає вулицями Рівного від Свято-Воскресенського собору до Свято-Гергіїївського подвор'я Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Традиційно ходу очолює Високопреосвященніший Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький. У своїй проповіді Владика зазначив, що тільки спільна молитва та натхненні прохання здатні побороти буремні настрої, які нині побутують у суспільстві, в країні.

Справжньою окрасою ходи стала ікона Миколи Чудотворця, виготовлена на замовлення Владики спеціально до цього дня. Обрамлена вона дерев'яним кіотом, а її загальна вага – понад 100 кілограм. Тому священству, якому випала честь її нести, доводилось досить часто змінювати один одного впродовж дороги. 

Привертали до себе увагу й інші ікони, майстерно оздоблені вінками із живих квітів. Усі вони відображають святих, на честь яких названі храми в обласному центрі. Отець Віталій Герлінський, коментуючи подію, зауважив, що, власне, Хресний хід з іконами – це відображення настроїв, які розгорнулись у 787 році на 7 Вселенському Соборі, де відбувалося змагання з єрессю іконоборства. 

Емоції від ходи переживали не тільки її безпосередні учасники, а й ті, хто спостерігав за цим обабіч дороги. Глядачі фотографували на телефони, записували мелодійне звучання молитов у виконанні монахинь Свято-Миколаївського жіночого монастиря. 

Уже сутеніло, коли над вечірнім містом, співзвучно та одностайно, із сотень вуст в єдиному пориві лунало: «Вірую во єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця..». Це означало, що людей у Хресному ході об'єднала не тільки цікавість, а, насамперед, віра православна та єдина апостольська Церква.

Skepse místo úcty: Proč zapomínáme na vlastní svaté

Brněnská homilie o sv. Orosii otevřela nepohodlnou otázku: proč pravoslavní věřící zůstávají k památce českých světců tak chladní?

Proč Bůh dopouští utrpení? Pravoslavný pohled

Zlo a bolest nejsou Božími tresty, jsou plodem padlého světa. Co na otázku utrpení odpovídá pravoslavná tradice?

Co naše Církev udělala s dědictvím a odkazem sv. Gorazda?

Téměř neporušená tráva před křížem na Kobyliské střelnici. Několik desítek lidí. A jeden dopis, který nás nenechá klidnými. Jeho autor se ptá: Co jsme za osmdesát čtyři let udělali s dědictvím, které nám sv. Gorazd zanechal?

Proč pravoslavní uctívají ostatky svatých: časté omyly

Uctívání ostatků svatých bývá terčem nedorozumění a nařčení z modloslužby. Vysvětlujeme, na jaké teologii pravoslavná úcta k relikviím skutečně stojí.

Co je známo o vraždě ve Svatohorské lávře

Ve Svatohorské lávře zabili mnicha a zranili další dva. Co je o tragédii známo?

Proč pravoslavní ctí ikony a nejde o modloslužbu

Pravoslavní křesťané ikony neuctívají jako bohy, ale ctí skrze ně toho, koho zobrazují. Odkud tato tradice pochází a jak církev odpovídá na časté námitky o modloslužbě?