Наша місія – об'єднання, – митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук)

«За даними департаменту у справах релігії, в мирний час в Луганській області налічувалось близько 20 парафій так званого Київського патріархату, з яких тільки 6 були, що називається, «живі» – тобто там звершувались богослужіння, приходили люди, – розповідає владика Митрофан. – Інші 14 існували тільки на папері. В даний час в Луганську функціонує парафія Київського патріархату. Вона нечисленна, туди практично ніхто не ходить. Але там є священик, який звершує свої богослужіння. Єпископ Київського патріархату з початком військових дій з Луганська втік. Наскільки я знаю, сьогодні він перебуває у Сєвєродонецьку. У Луганську не з'являється. Інших парафій на території, яка сьогодні іменує себе «ЛНР», у Київського патріархату немає».
Митрополит Митрофан розповів також про те, що до нього підходили військові, які пропонували храм Київського патріархату в Луганську передати канонічній Церкві.
«Я категорично відмовився: нам чужого не треба. У нас достатньо своїх храмів у місті, які забезпечують духовні потреби пастви», – говорить владика.
На питання про те, чи можливе примирення Сходу та Заходу України, митрополит Луганський і Алчевський зазначив, що при певних умовах таке цілком можливо.
«Я не думаю, що сьогодні ситуація настільки критична і безвихідна, що немає можливості об'єднання, – підкреслив митрополит. – Я думаю, що тут багато чого залежить від політиків: наскільки ті, хто сьогодні покликаний керувати державою, зможуть зрозуміти народ. І наскільки вони будуть готові допомогти людям знайти єдність. Адже розділені не лише території, розділені перш за все родини. Тому те, що неможливе ніяке об'єднання, я не став би категорично стверджувати. Ситуація не безнадійна. Головне, щоб люди зрозуміли, що вони не забуті: що про них дбають і за них переживають. І це сприятиме об'єднанню».
Přečtěte si také
Skepse místo úcty: Proč zapomínáme na vlastní svaté
Brněnská homilie o sv. Orosii otevřela nepohodlnou otázku: proč pravoslavní věřící zůstávají k památce českých světců tak chladní?
Proč Bůh dopouští utrpení? Pravoslavný pohled
Zlo a bolest nejsou Božími tresty, jsou plodem padlého světa. Co na otázku utrpení odpovídá pravoslavná tradice?
Co naše Církev udělala s dědictvím a odkazem sv. Gorazda?
Téměř neporušená tráva před křížem na Kobyliské střelnici. Několik desítek lidí. A jeden dopis, který nás nenechá klidnými. Jeho autor se ptá: Co jsme za osmdesát čtyři let udělali s dědictvím, které nám sv. Gorazd zanechal?
Proč pravoslavní uctívají ostatky svatých: časté omyly
Uctívání ostatků svatých bývá terčem nedorozumění a nařčení z modloslužby. Vysvětlujeme, na jaké teologii pravoslavná úcta k relikviím skutečně stojí.
Co je známo o vraždě ve Svatohorské lávře
Ve Svatohorské lávře zabili mnicha a zranili další dva. Co je o tragédii známo?
Proč pravoslavní ctí ikony a nejde o modloslužbu
Pravoslavní křesťané ikony neuctívají jako bohy, ale ctí skrze ně toho, koho zobrazují. Odkud tato tradice pochází a jak církev odpovídá na časté námitky o modloslužbě?