Непочуті слова Феофана Затворника
Святитель Феофан Затворник
Неможливо в короткій статті висловити, як багато святитель послужив Богу і ближнім. Величезні праці в галузі церковної освіти, науково-дослідна робота на Сході, книги по екзегетиці і богослов'ю, перекладацька діяльність, усне і письмове проповідництво, єпископське служіння на двох кафедрах. Потім відхід на спокій, і двадцять два роки молитовного і письменницького затвору у Вишенській пустелі Тамбовської губернії.
Кожна сторона подвигу святителя – матеріал для окремого дослідження. Нам видається важливим відзначити наступне.
Нині в наших церковних колах панує думка, що священик – це, перш за все, здійснювач таїнств і требовиконувач. Чи вчить він народ, і на якому рівні вчить – справа другорядна. Треба сказати, ми всі звикли до такого стану речей.
Але святий Феофан показував зовсім інший приклад, і прищеплював пастирям дещо інші думки.
Святитель не розумів, як священик може мовчати про Христа. Він постійно вселяв духовенству думку, що «...проповідництво є перший, прямий і священний обов'язок його, а разом з тим має бути і внутрішньою потребою, якщо тільки правильно і свідомо ставитися до свого високого служіння».
Вишенський подвижник говорив і про затребуваність церковної публіцистики для нашого часу. «Писати – це служба Церкві потрібна. Краще вживання дару писати і говорити є звернення його на напоумлення грішників».
«Якщо вже пішов працювати Господу, роби те, чим займався Сам Господь – проповідуй Євангеліє! Адже священик – ікона Христа»...
Сам Феофан дійсно уособлював істинно біблійний тип єпископа, який вчить. Він в точності виконав заповіді апостола Павла про те, що єпископ повинен бути «учителем» (1 Тим. 3, 2), «що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Тит. 1, 9), а деяким людям навіть вміти «уста затуляти» (Тит. 1, 11). Всі роки свого святительського подвигу Феофан писав і говорив про Господа, вчив і повчав.
«Якщо вже пішов працювати Господу, роби те, чим займався Сам Господь – проповідуй Євангеліє! Адже священик – ікона Христа», – як би так повчав святитель своїми працями.
Просвітницька діяльність дійсно була для нього «внутрішньою необхідністю». Для того він і пішов у затвор, щоб служити Церкві не тільки молитвою, постом, а й письменництвом. Навіть в самий день своєї кончини святитель, незважаючи на слабкість, кілька годин провів за письмовим столом, схилившись над паперами.
***
Проповідь як «перший і священний обов'язок» священика... як «внутрішня необхідність»... Хто розчув тебе в твій час, святителю отче Феофане? Чи не тому сталася революція через кілька десятиліть після твоєї смерті, що не був почутий твій голос?
«Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?» (Єз. 34, 2) – попереджав про подібну біду ще пророк Єзекіїль.
Розчути б нам твої слова зараз, отче! Як нам потрібні сьогодні освічені єпископи-місіонери і священики, які проповідують! Як потрібні нам ті, для кого євангельське благовістя буде «внутрішньою необхідністю», а не вимушеним навантаженням («уф, знову до служби проповідь готувати»).
Наш народ любить батюшку. Батюшці багато пробачать. Батюшка не пропаде ні в місті, ні в селі. Батюшка завжди потрібен. Але якби наші батюшки і єпископи почали працювати з людьми, збирати їх, вчити їх, розмовляти з ними – вони б стали лідерами народних симпатій і змінили б наше суспільство зсередини!
Влада вчити дана священику від Бога. Дана і особлива благодать для цього – дар, який, тим не менш, треба розвивати. Розвивайте ж дари Божі і вчіть нас, дорогі наші священики!
В Європі та Америці майже всі священики працюють, щоб прогодувати сім'ю. У нас батюшка більш-менш здатний виживати за рахунок пожертвувань парафіян і виконання різноманітних треб. Є час, щоб вчитися і вчити. І ми чекаємо цього від вас, дорогі наші, улюблені пастирі! Ми дуже хочемо цього!
Будь ласка, говоріть з нами, отці!
Ми так хочемо, щоб ви нас вчили, розмовляли з нами, обговорювали з нами питання духовного життя і сімейної етики, говорили про мистецтво і науку, історію і політику (так, так, і про політику теж!) Ми хочемо слухати вас, запитувати вас і отримувати відповіді, читати книги вашого написання, вивчати разом з вами слово Боже. Ми б так бажали, щоб ви були нашими вчителями у всьому! А для початку – просто почали говорити з нами. І на проповіді в храмі, і в позабогослужбовий час.
Будь ласка, говоріть з нами, отці!
***
Помолися, святителю Феофане, за нас там, перед обличчям Божим. Помолися про те, щоб всі ми полюбили Христа настільки, щоб навчитися говорити про Нього. А особливо про тих, кому сам Бог велів проповідувати, вчити, повчати народ усно і письмово – про наших єпископів і священиків. Нехай Господь дасть їм силу і ревнощі виконати своє важке, але прекрасне служіння.
І ми теж будемо молитися про це, наскільки можемо.
Přečtěte si také
Svatý mučedník Timotej, biskup pruský
Památku svatého svatého mučedníka Timoteje, biskupa pruského, slaví pravoslavná církev 10. června.
Svatý velkomučedník Theodor Stratelat – vojevůdce a mučedník za Krista
Svatý mučedník Theodor Stratelat byl významným římským vojevůdcem z města Evchaita (dnešní Turecko), proslulým svou statečností i hlubokou vírou v Krista. Za života se stal známým nejen díky vojenské odvaze, ale především svým křesťanským svědectvím – a nakonec i mučednickou smrtí.
VIDEOREPORTÁŽ: Panychida za padlé parašutisty a oběti Heydrichiády
Naše redakce vám přináší videoreportáž přímo z místa dění – z katedrálního chrámu sv. Cyrila a Metoděje v Praze, kde se dnes 18. června uskutečnil pietní akt k uctění památky československých parašutistů, hrdinů boje proti nacismu.
Češi v Srbské pravoslavné církvi – dějiny víry a utrpení
Gračanica (Kosovo a Metochie), 9. května 2025 – Málokdy si uvědomujeme, kolik tichých svědků víry vzešlo z našeho národa – a kolik z nich bylo přijato s láskou a úctou jinými pravoslavnými církvemi.
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
Dnes se vede mnoho sporů o církevních statusech a jurisdikcích. Je těžké se v tom vyznat. Na pomoc může přijít pochopení, jaká byla Církev na začátku své historie.