Ку-клукс-клан: невивчені уроки історії

Вважати, що расистські ідеї ККК у минулому – велика помилка. Фото: СПЖ

У 2018 році на екрани вийшла комедійна драма «Зелена книга», що розповідає про концертний тур відомого американського чорношкірого джазового піаніста Дона Ширлі по Південних штатах у 60-х роках ХХ століття. Фільм отримав масу позитивних відгуків і дійсно заслуговує на увагу. Події, описані у фільмі, відбувалися в часи, коли в Південних штатах колишньої Конфедерації ще переважали расистські настрої щодо чорношкірого населення. Саме тому головний герой терпить принизливе до себе ставлення, лише заради того, щоб приборкати злобу людей і знизити градус нетерпимості до іншої раси.

У період часу, що описаний у фільмі, в Штатах вже діяв відроджений в 1946 році так званий 3-й Клан Ку-клукс-клану (далі ККК) – ультраправої расистської організації. 3-й Клан ККК, як і всі його попередники, використовував у своїй діяльності християнську символіку, а найупізнаванішим їхнім знаком був палаючий хрест.

Сьогодні в США ми бачимо діаметрально протилежну ситуацію. Тепер уже представники такого руху, як Black Lives Matter (BLM) проявляють нетерпимість не лише по відношенню до білого населення США, але й до християнства взагалі. Відео- та фотосвідчень тому – маса, їх нескладно знайти в Мережі. У підсумку, попри гучні заяви про свободу та демократію, найбільш дискримінованою частиною американського суспільства, за твердженням американського консервативного спікера Бена Шапіро, є білі гетеросексуальні чоловіки-християни.

Попри гучні заяви про свободу та демократію, найбільш дискримінованою частиною американського суспільства, за твердженням американського консервативного спікера Бена Шапіро, є білі гетеросексуальні чоловіки-християни.

Тобто з упевненістю можна сказати, що ті, хто вважають Ку-клукс-клан «переказами давнини глибокої», аж надто помиляються. Справа ККК наскільки жива, настільки ж і небезпечна.

Отже, після закінчення Громадянської війни (1861-1864) в США розпочалась політика Реконструкції (1865-1877), основним досягненням якої є скасування рабства та наділення цивільними, зокрема й виборчими, правами чорношкірого населення країни. Проте всі ці позитивні зміни мали й побічний ефект. Найрадикальніші республіканці домоглися того, що близько 10-15 тисяч військових та цивільних лідерів Конфедерації були позбавлені виборчих прав, а в Південних штатах було впроваджено управління військовою адміністрацією. Хоча переможці не застосували жодних насильницьких заходів до переможених, проте фактично ввели у них військовий стан.

Природно, що й сама Громадянська війна, і Реконструкція сильно вплинули на погляди народу та загострили расистські настрої серед білого населення. В результаті в тому самому 1865 році шість ветеранів Півдня, в кабінеті судді Томаса М. Джонса, створюють таємну організацію, що отримала згодом назву Ку-клукс-клан. Спочатку вони назвали себе «Лицарі Кіклос» (від грец. κύκλος – коло). Потім було додано слово «клан» і сформовано той термін, який нам добре відомий сьогодні.

Варто сказати, що всі шість засновників ККК вважали себе християнами: троє пресвітеріан, двоє методиста та один – член єпископальної церкви. Спочатку діяльність організації носила жартівливо-залякувальний характер, але потім все переросло в абсолютно серйозну діяльність, із стратами та вбивствами.

Хоча члени ККК начебто ніяк не позначали свою конфесійну приналежність, проте, згідно з дослідженнями істориків Лісневського Е.В. та Іванова Р.Ф., «релігійний символізм грає величезну роль у кланістській ідеології, оскільки Ку-Клукс-Клан завжди позиціонував себе послідовним носієм християнського протестантизму та культивував ідею про особливу місію учасників руху, де вони повинні виправляти порушення суспільної та індивідуальної моралі». Саме тому діяльність ККК багато хто класифікує як «християнський тероризм», що, загалом, цілком відповідає дійсності. Основними їх жертвами стали чорношкірі люди. Кожне вбивство було чітко організоване та вирізнялося жорстокістю.

А з початку ХХ століття до потенційних жертв ККК увійшли також католики, євреї, комуністи, лідери страйкових комітетів. Усіх їх спалювали, вішали, топили, а то ще й нівечили перед смертю.

Расизм тепер «перефарбувався», а метою агресорів стали не лише люди, а й християнські символи та святині.

«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі» (Мф. 7, 21), – говорить нам Христос. Якщо людина називає себе християнином, але насправді таким не є, то й гріш ціна такому християнству.

Протестантизм грав та продовжує грати одну з вирішальних ролей в організації американського суспільства, особливо Південних штатів. Однак якщо ще в недалекому минулому це призвело до формування дуже радикальних поглядів, то сучасна ситуація говорить нам про те, що землі колишньої Конфедерації сьогодні становлять так званий Біблійний пояс США. У цьому регіоні найсильніші позиції Південної баптистської конвенції – однієї з найбільших протестантських організацій у світі. Їх характерною особливістю є чимала доля консерватизму, тобто на території США серед протестантів вони залишилися чи не єдиним об'єднанням, яке не прийняло усіх сучасних нововведень на кшталт благословення одностатевих шлюбів, абортів та іншого мерзенства. Тобто колишні конфедерати (а точніше їхні нащадки) тепер стали тими християнами, хто ще зберіг тверезість, а від того й совість.

Не можна стверджувати, що є прямий зв'язок між членами ККК та сучасними американськими протестантами, але побічно певні висновки все ж напрошуються. Є над чим подумати.

Сьогодні діяльність організації «Black Lives Matter» явно якщо не відверто заохочується, то точно особливо не переслідується. В результаті чорношкіре населення США, прикриваючись боротьбою з расизмом, дозволяє собі бити та принижувати білошкірих перехожих, зокрема жінок та дітей. Усе це свідчить, що расизм тепер «перефарбувався», а метою агресорів стали не лише люди, а й християнські символи та святині.

Реакція у відповідь не змусила себе чекати: для захисту своїх храмів народ став озброюватись та нести чергування, а в травні минулого року з'явилось навіть повідомлення, що в місті Сан-Дієго чоловік прийшов до супермаркету в білому ковпаку Ку-клукс-клану, пояснивши свої дії відсутністю захисної маски. Поки що все це було сприйнято як жарт, але, можливо, цей чоловік не жартував. Нагадаємо, що й ККК свою діяльність розпочинав як жартівливу.

Схоже, американські керівники погано вчились на уроках власної історії. А може, що більш ймовірно, навпаки – дуже добре, і нинішня напруга в американському суспільстві була створена штучно. Не можна забувати, що будь-які заохочення крайнощів обов'язково призведуть до кровопролиття. Сьогодні ситуація в нашій країні не краща: у нас і свої історичні прецеденти є, є й нинішні конфлікти.

Нехай же історія з Ку-клукс-кланом стане ще одним прикладом, над яким варто замислитись, і якщо ситуацію не змінити, то хоча б бути готовими до її наслідків.

Přečtěte si také