28 вересня Церква вшановує пам'ять святого великомученика Микити

Святий великомученик Микита був готфом. Він народився і жив на берегах Дунаю. Постраждав за Христа у 372 році. Тоді християнська віра вже широко розповсюдилася в країні готфів.

Святий Микита увірував у Христа і прийняв Хрещення від готфського єпископа Феофіла, учасника I Вселенського Собору. Поширенню християнства стали противитись язичники-готфи, в результаті чого виникли міжусобні чвари.

Після перемоги Фрітігерна, який очолив військо християн і завдав поразки язичникові Афанариху, віра Христова стала успішніше поширюватись серед готфів. Єпископ Ульфіла, наступник єпископа Феофіла, створив готфську азбуку і переклав готфською мовою велику кількість священних книг.

У поширенні християнства серед одноплемінників старанно трудився святий Микита. Своїм прикладом і натхненним словом він привів до Христової віри багатьох язичників. Однак Афанарих після поразки зумів знову поправити свої сили, повернутися у свою країну та відновити колишню могутність. Залишаючись язичником, він продовжував ненавидіти християн і переслідувати їх.

Святий Микита, підданий багатьом тортурам, був кинутий у вогонь, де і помер у 372 році. Друг святого Микити, християнин Маріан, вночі відшукав тіло мученика, не ушкоджене вогнем і осяяне чудесним світлом, переніс його і віддав похованню в Кілікії.

Згодом воно було перенесено до Константинополя. Часточка святих мощів великомученика Микити пізніше перенесена в монастир Високі Дечани в Сербії.