3 лютого Церква вшановує пам'ять преподобного Максима Грека

Преподобний Максим Грек, що був сином багатого грецького сановника в місті Арті (Албанія), отримав блискучу освіту. В юності він багато подорожував та навчався мови і науки у європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції.

Після повернення на батьківщину прибув на Афон та прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами (Андроніком Палеологом та Іоанном Кантакузеном), які прийняли чернецтво. В цей час великий князь Московський Василій Іоаннович (1505-1533) побажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері, Софії Палеолог, і звернувся до Константинопольського патріарха з проханням надіслати йому вченого грека. Чернець Максим отримав вказівку їхати в Москву.

Після прибуття йому було доручено перекласти на слов'янську мову тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь Апостолів і кілька Богослужбових книг.

Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але через те, що слов'янська мова не була рідною для перекладача, природно, виникали деякі неточності в перекладах.

Митрополит Московський Варлаам високо цінував праці преподобного Максима. Коли ж Московський престол зайняв митрополит Даниїл, становище змінилося.

Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов'янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, вказуючи на те, що «в цю історію включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним та митрополитом.

Незважаючи на негаразди, преподобний Максим продовжував працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матвія й Іоанна, а також написав кілька власних творів.

Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб з дружиною Соломонією через її неплідство, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні очільникам правовірних», в яких він переконливо довів, що статус зобов'язує князя не коритися тваринним пристрастям. Преподобного Максима кинули до темниці. З того часу почався новий, багатостраждальний період життя преподобного.

Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було преподобному в темниці, але серед страждань преподобний здобував і велику милість Божу. До нього з'явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук». В темниці преподобний старець написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, який і нині читається в Церкві: «Иже манною препитавый Израиля в пустыни древле, и душу мою, Владыко, Духа наполни Всесвятаго, яко да о Нем благоугодно служу Ти выну...» 

Через шість років преподобного Максима звільнили від ув'язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво ставився до безневинно постраждалого. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок зажурений, ув'язнений в темниці, втішав і зміцнював себе в терпінніі».

Лише через двадцять років перебування у Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя преподобний Максим Грек провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько 70 років.

Гоніння і праці позначилися на здоров'ї преподобного, але дух його був бадьорий; він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно перекладав Псалтир з грецької на слов'янську мову. Ані гоніння, ані ув'язнення не зломили преподобного Максима.

Упокоївся преподобний 21 січня 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духівської церкви Троїце-Сергієвої Лаври. Засвідчено чимало благодатних проявів, що сталися біля гробниці Преподобного, на якій написані тропар і кондак йому. Лик преподобного Максима часто зображується на іконі Собору Радонізьких святих.