Померла найстаріша біженка, врятована ченцями Святогірської Лаври

14 березня на 95-му році життя померла найстаріша жінка з вимушених переселенців, яких прихистила Свято-Успенська Святогірська Лавра – Ірина Калинівна Дудіна, яка пам'ятала руйнування храму в її рідному селі Нікольське, пише сайт Лаври.

Коли почалися бойові дії, «вона одна залишилась: був син – помер. А люди в тій ситуації рятували свої сім'ї, ну куди везти неходячу бабусю 92 років? Люди просто привезли бабусю, на стільчику під мостом посадили – з надією, що її хтось знайде і забере. Почався дощ, і Ірину Калинівну, заплакану, мокру від дощу, на стільчику так і принесли до нас у готель», – розповів історію біженки намісник Лаври, митрополит Святогірський Арсеній.

«Особистих речей у бабусі з собою практично не було ніяких. В руках вона стискала невелику сумочку зі своїм нехитрим скарбом –документи, книжечка-посвідчення про одну з її нагород (яких, до речі, в Ірини Калинівни було багато), невеличка іконка і молитвослов великим шрифтом, її окуляри, пляшечки з зеленкою та йодом, голка з ниткою, валідол, цитрамон та бинт – ось все, з чим знайшли змерзлу, налякану 92-річну бабусю», – говорить Владика.

Літня жінка добре пам'ятала день, коли закривали храм у її рідному селі Нікольське на початку 30-х років минулого сторіччя. Шкільний вчитель сказав усім іти до сільської церкви – туди привезли духовий оркестр. Вчитель сказав їм грати гопак, а дітям наказав танцювати, в той час як з церкви скидали хрести.

У роки Великої Вітчизняної війни Ірина Калинівна працювала медсестрою при військових госпіталях, брала участь у розмінуванні полів після німців. За військову службу в Ірини Калинівни було багато медалей і нагород.

Похована Ірина Калинівна, за її заповітом, у рідному селі Нікольське, поруч з могилами своїх рідних.