19 квітня Церква вшановує святителя Євтихія, архієпископа Константинопольського

Святитель Євтихій, архієпископ Константинопольський, народився в селищі, що носило назву «Божественне», у Фригійській області. Його батько, Олександр, був воїном, а мати, Синесія, була дочкою священика августопольської церкви Ісіхія.

Святий Євтихій отримав початкову освіту і християнське виховання від свого діда-священика. Одного разу під час дитячої гри хлопчик написав своє ім'я із титулом патріарха і цим ніби передрік своє майбутнє служіння. У віці 12 років він був відправлений до Константинополя для отримання подальшої освіти.

Юнак досяг успіху у вивченні наук і зрозумів, що людська мудрість – ніщо перед вченням Божественного Одкровення. Він вирішив присвятити себе чернечому життю. Святий Євтихій пішов в один з амасійських монастирів і прийняв у ньому Ангельський чин. За своє строге життя він був поставлений архімандритом усіх амасійських монастирів, а в 552 році зведений на патріарший престол.

Коли при святому благовірному цареві Юстиніані готувалось скликання V Вселенського Собору, митрополит Амасійський був хворий і відправив замість себе святого Євтихія. У Константинополі старий патріарх святий Міна побачив блаженного Євтихія і передрік, що він буде після нього патріархом. Після смерті святого патріарха Міни апостол Петро з'явився у видінні імператору Юстиніану і, вказавши рукою на Євтихія, сказав: «Нехай він буде поставлений вам єпископом».

На початку патріаршого служіння святого Євтихія був скликаний V Вселенський Собор (553), на якому отці засудили єресі, що тоді виникли, та піддали їх анафемі. Однак через кілька років в Церкві виникла нова єресь, автортодокетів, які вчили, що тіло Христове перед Хресною смертю і Воскресінням було нетлінне та не відчувало страждань.

Святий Євтихій сміливо викрив цю єресь, але імператор Юстиніан, що сам схилився до неї, обрушив свій гнів на святителя. За наказом імператора воїни схопили святителя в храмі, зірвали з нього патріарше вбрання та відправили на заслання в Амасійський монастир (у 565 році).

Святитель смиренно переносив вигнання, перебував у монастирі в пості та молитві і звершив багато чудес і зцілень.

Так, за його молитвою у дружини благочестивого чоловіка Андрогіна, яка раніше народжувала лише мертвих немовлят, народилися та досягли зрілого віку двоє синів. Два глухонімих отрока отримали дар мовлення; дві дитини, які важко хворіли, одужали. Святитель зцілив ракову хворобу на руці художника.

Іншого художника святитель зцілив, помазавши його хвору руку єлеєм і створивши над нею хресне знамення. Святитель зціляв не тільки тілесні, але й душевні хвороби: вигнав з дівчини біса, що не допускав її до Святого Причастя; вигнав біса з юнака, який втік з монастиря (після цього юнак повернувся у свою обитель); зцілив прокаженого-п'яницю, який, очистившись від прокази, перестав пити.

Під час нападу персів на Амасію і загального розорення жителів за вказівкою святителя з монастирських житниць давали зерно голодуючим, причому запаси зерна в обителі за його молитвами не зменшувались.

Святитель Євтихій отримав від Бога дар пророцтва; так, він вказав імена двох імператорів-наступників Юстиніана – Іустина (565-578) і Тиверія (578-582).

Після смерті святого патріарха Іоанна Схоластика святий Євтихій у 577 році повернувся на кафедру з 12-річного вигнання і знову почав мудро керувати своєю паствою.

Через чотири з половиною роки після повернення на патріарший престол святитель Євтихій у Фомину неділю 582 року зібрав увесь клір, дав благословення і з миром відійшов до Господа.