10 висловів святогорців про єресі, секти та важливість істинної Церкви

Православні віруючі знають, як важливо перебувати в істинній канонічній Церкві. Однак безліч людей перебувають поза неї у різних сектах, слідують єретичним вченням. БФ «Православна спадщина України на Святій Горі Афон» зібрав вислови святих і старців Святої Гори про те, як ставитись до лжевчень та допомогти тим, хто перебуває поза церквою.

1. «Сьогодні ми бачимо повернення язичництва або наступ сект, розквіт єресі етнофілітизму на українській землі, все це говорить тільки про те, що українці самі роблять такий вибір – відступити від християнства, відвернутися від Христа, єдиної канонічної Церкви – Української Православної Церкви на чолі з її Предстоятелем – Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм, якого ми можемо охарактеризувати дуже коротко: «раб Божий». Це означає, що українці вибирають не спасіння, а погибель, віддаються у владу своїх гріхів, пристрастей, слабкостей. І це дуже погано». (Архімандрит Алексій (Мадзиріс), ігумен монастиря Ксенофонт).

2. «Церква – це таємниче Тіло Христове. І той, хто правильно підкоряється Церкві, може досягти святості. Якщо людина поза Церкви, як би вона не старалась, святості вона отримати не може». (Ігумен монастиря Ватопед на Святій Горі, архімандрит Єфрем (Куцу)).

3. «Ми маємо зрозуміти, що розкол ріже, як ножицями. Ми розрізаємо, ділимо на частини. Той, хто пішов у розкол, повинен зрозуміти, що він вже поза лоном Церкви. Ми тут на Святій Горі Афон дуже сумуємо через український розкол, який зробив Філарет». (Ігумен монастиря Ватопед на Святій Горі, архімандрит Єфрем (Куцу)).

4. «До епохи антихриста безперестанна боротьба сатани проти людства полягала в нескінченних спробах відвести його від істинного богопізнання і богошанування, нав'язавши людям замість єдиного Бога безліч ідолів. Але коли настане час його, з дозволу сказати, «духовного втілення», диявол вдасться до нового образу брехні і запропонує світу в якості божества власну подобу, присвоївши їй, а через неї і собі, поклоніння, належне єдиному Богу». (Старець Йосип Ватопедський).

5. «Якщо у когось, кого спокусили в єресь, буде добрий настрій – він не знайде там собі спокою. Але якщо причиною його падіння став егоїзм – він буде наполягати на своїй омані. Слід оплакувати таку людину». (Преподобний Паїсій Святогорець).

6. «Скільки разів, відрікшись від Христа, ти сподівався тільки на свої сили і поклонявся грошам, як ідолу! Тому апостол Павло і називає користолюбство ідолопоклонством. Простіше кажучи, ти замість Христа обираєш якусь шпильку і цим відрікаєшся від Нього. Тому-то і Златоуст говорив, що «є багато способів, якими можна відректися від Христа». (Преподобний Никодим Святогорець).

7. «Нещасні люди захоплюються усіма цими псевдовченнями, тому що вони віддалилися від Бога і дійшли до потьмарення!» (Преподобний Паїсій Святогорець).

8. «Учень Христовий відрізняється і від грішників, і від язичників не тим, що він любить тих, що люблять його, але тим, що прагне любити навіть тих, хто ненавидить і кривдить його». (Преподобний Силуан Афонський).

9. «Ми не поминаємо на літургії тільки безбожників, єретиків і тих, хто живе в розпусті. Отже тих, хто не покаявся, поминати на проскомідії неправильно. Ми виймаємо частки тільки за вірних – це таїнство вірних. Святий апостол Іоанн Богослов у своєму посланні говорив: «Тож не будемо молитися за тих, хто грішить до смерті, а це єретики, невірні і не розкаяні». От за них-то ми й можемо молитися по чотках, але не на літургії». (Афонський старець Гавриїл Карейський).

10. «Одного разу преподобний Силуан Афонський розмовляв з православним ченцем, який проповідував серед китайців-католиків. Він прийшов до преподобного порадитись, бо від його проповіді не було успіхів. Силуан запитав у нього: «А що ти говориш цим людям?» Той відповів: «Звичайно, я виказую їхні помилки, кажу, що папізм, чистилище, гіпертрофоване поклоніння Божій Матері – єресь, і кажу, що якщо вони не приймуть православну віру, то загинуть». На це преподобний Силуан відповів приблизно так: «Навіщо ти ображаєш їхню віру? Краще кажи, що вони добре роблять, молячись, закликаючи Бога і Богородицю, вшановуючи святих, благоговіючи перед Євхаристією, але в Православній Церкві є щось більше, і якщо вони прийдуть туди, то побачать все на власні очі, душа їхня сама на це відгукнеться, Господь радітиме, і всі ми врятуємося милістю Божою». (З видання Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету «Покликання». № 8 2011 р.).

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.