Притча: про найправильнішу молитву

Одного разу прийшла до мене одна жінка, з побожних, і запитала:

- Що мені робити, отче? Я неписьменна і не знаю молитов. Чт спасусь я без молитов?

Я сказав їй:

- А ти зовсім не молишся?

- Та я молюся!

- А як же ти молишся?

А вона каже мені:

- Так ось як я молюся: коли підмітаю будинок, молю Бога: Боже, вичисти бруд з душі моєї, як я вичищаю цей бруд з дому, і нехай подобається вона Тобі, як мені подобається чистий будинок. А коли перу білизну, то теж кажу: Господи, змий зло з душі моєї, щоб і я була чистою, як чиста ця сорочка. І так говорю в усьому, що б я не робила. Чи добре так робити?

- Живи так все своє життя!

*   *   *

Це безперервна молитва розуму. Тоді розум вже не буде допитливим, він уже не хоче що-небудь побачити, тому що у нього вже немає на це часу. Він уже не хоче побачити що-небудь інше, тому що весь час зайнятий священними і високими речами, духовними, а все інше залишає його байдужим.

Přečtěte si také