Притча: велика покора
Коротка притча від святих отців пустельників про смирення.
Прибувши в скит, святий Арсеній розповів пресвітерам про свій намір прийняти чернецтво. Вони відвели його до старця, наповненому Святим Духом, Іоанна Колова. Старець захотів випробувати Арсенія. Коли вони сіли за трапезу, щоб скуштувати хліба, старець не запросив Арсенія, залишивши стояти. Той стояв, потупивши очі в землю й думаючи, що стоїть у присутності Бога перед його ангелами.
Коли почали їсти, старець узяв сухар і кинув Арсенію. Арсеній, побачивши це, розцінив вчинок старця так: «Старець, подібний до ангела Божого, пізнав, що я подібний до пса, навіть гірше за пса, і тому подав мені хліб так, як подають псу. З'їм же я хліб так, як їдять його пси». Після цього роздуму Арсеній став на руки і коліна, в цьому положенні підійшов до сухаря, взяв його вустами, відніс у куток і там з'їв.
Старець, побачивши велике смирення його, сказав пресвітерам:
− З нього буде досконалий інок.
Через деякий час Іоанн дав йому келію біля себе і навчив його трудитися во спасіння своє.
