Притча про стареньку та її душу
Нині люди все частіше впадають у депресію. Часи, кажуть, важкі. Але складні часи були завжди. А у людини завжди є свій особистий вибір. Про це наша притча.
У однієї доброї, мудрої бабусі запитали:
– Бабуся! Ти прожила таке важке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас: завжди весела і привітна, всьому рада – немов і настрою поганого у тебе не буває. Чи є у тебе якийсь секрет?
– Є, милі. Все хороше, що мені зробили, я записую в своєму серці, а все погане на воді. Якби я робила навпаки, серце моє зараз було б усе в страшних рубцях, а так воно – рай запашний. Бог дав нам дві дорогоцінні здатності: згадувати і забувати. Коли нам роблять добро, вдячність вимагає пам’ятати його, а коли роблять зло, любов спонукає забути його.
0
0
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Čtěte také
Byl svatý Simeon Nový Teolog autistou?
25 Bereznya 12:55
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
17 Bereznya 10:56
Novomučedníci 20. století: metropolita Anatolij Oděský
14 Bereznya 00:48
„Hra na oliheň“: apoteóza krutosti nebo evangelické varování?
13 Bereznya 11:55
„Pikaso“: církevní hymnografie a přednáška otce Lavra
01 Bereznya 01:16
„Především si získej vnitřní klid.“
20 února 00:33