11 лютого Церква вшановує пам'ять преподобного Лаврентія, затворника Печерського, єпископа Туровського

2824
11 února 2017 10:46
443
11 лютого Церква вшановує пам'ять преподобного Лаврентія, затворника Печерського, єпископа Туровського
Преподобний Лаврентій, затворник Печерський, єпископ Туровський, в Ближніх печерах, спочатку подвизався у затворі в монастирі великомученика Димитрія, побудованому великим князем Ізяславом у Києві біля Печерського монастиря, а потім перейшов до самої Печерської обителі, прославився даром зцілень.

З Печерського монастиря він був зведений у 1182 році на кафедру Турівську (Турів – місто в Мінській області) та був наступником святителя Кирила Турівського.

Житіє преподобного Лаврентія, затворника Печерського, розповідає святитель Димитрій Ростовський.

Блаженний Лаврентій побажав присвятити себе молитві у строгому затворі, ствердившись у тій думці, що саме про затворницьке житіє Господь говорить у словах: «коли ти молишся, увійди до своєї комірчини, зачини за собою двері, і помолися Отцеві своєму, Котрий в тайні».

Але преподобні отці рішуче не радили йому робити це в святому Печерському монастирі, де диявол найбільше вчиняв підступів отцям, що спасаються. Лаврентій, попрощавшись з братією, відійшов до монастиря святого великомученика Димитрія, побудованого князем Ізяславом, і там подвизався у затворі. Він почав вести найбільш строге життя та проявляти найбільшу ревність про своє спасіння, роблячи з кожним днем все більші праці

За благодаттю Божою, він не тільки сам уникнув бісівських стріл, але й отримав від всещедрого Господа дар чудесно зцілювати різні виразки і недуги людей, а рівно виганяти бісів.

Одного разу до преподобного Лаврентія, серед багатьох інших, був приведений з Києва для зцілення один чоловік, одержимий бісом, настільки лютим і сильним, що те дерево, яке з трудом могли понести десять мужів, він один брав легко та відкидав у далеч.

Блаженний самітник, бажаючи прославлення благодаттю своїй духовній батьківщині, святому Печерському монастирю, наказав відвести цього чоловіка туди. Тоді біснуватий почав волати: До кого ти посилаєш мене? Я не смію навіть наблизитися до печери, так як в ній спочиває багато святих. У самому ж монастирі є тридцять святих чорноризців, яких я боюся, - а з іншими я веду боротьбу.

Коли біснуватий повідав це про благодать, що спочиває на святому Печерському монастирі, блаженний знову наказав відвести його туди силоміць, щоб краще упевнитися у всьому, сказаному ним.

Ті, хто вів біснуватого, знаючи, що він ніколи не бував у Печерському монастирі і нікого не знає там, питали його: Хто ці подвижники, яких ти боїшся?

У цей час усіх братів у Печерському монастирі було сто вісімнадцять. Біснуватий перерахував по іменах тридцять з них і сказав: Всі вони одним словом можуть вигнати мене.

Тоді ті, хто вели його, сказали йому знову: Ми хочемо закрити тебе в печері. Він на це відповів їм: Яка мені користь вести боротьбу з мертвими? Бо вони мають набагато більшу свободу молитися Богу про своїх черноризців та про всіх, що приходять до них. Якщо ж ви хочете бачити мою здатність вести боротьбу, то ведіть мене до монастиря: окрім зазначених тридцяти чоловіків, я можу боротися з усіма іншими.

Після цього, перш ніж вони увійшли в монастир, нечистий дух залишив біснуватого; зцілений почав зі смислом міркувати, і ті, хто були з ним, прийшли в радість. Потім, всі разом, вони увійшли до святої чудотворної Печерської церкви віддати хвалу Богові. Дізнавшись про це, ігумен прийшов з усією братією в церкву. Зцілений не знав ні ігумена, ні кого-небудь з тих тридцяти чоловіків, іменами яких називав під час біснування.

Тоді стали питати його: Хто зцілив тебе? Він, дивлячись на чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, відповів: З нею зустріли нас святі мужі, числом тридцять, і я зцілився. При цьому імена всіх їх він пам'ятав, а в обличчя не знав жодного. Тоді вони всі разом віддали хвалу Богові. Його Пречистій Матері та святим угодникам його.

Так прославилося святе місце Печерської обителі за благоустроєм Божим, сповіщеним блаженним затворником Лаврентієм, який, по закінченні деякого часу, залишив Печерську обитель і був зведений на Турівську кафедру.

Після блаженної кончини святого Лаврентія, тіло його було перенесене в Києво-Печерський монастир і з честю покладене у печерах, в яких і досі його чудотворні мощі зберігаються нетлінними.
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a stiskněte klávesy Ctrl + Enter nebo toto tlačítko. Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a klikněte na toto tlačítko. Vybraný text je příliš dlouhý!
Čtěte také