Священномученик Іриней Ліонський: мирний приборкувач розкольників, єретиків
Священномученик Іриней Ліонський. Ікона. Фрагмент. Фото: sib-catholic.ru
Ім'я «Іриней» перекладається з грецької як «мирний». Здається, носій спочатку був покликаний стати апостолом світу в киплячому різними псевдовченнями людському середовищі.
Майбутній святий народився в Малій Азії. Йому пощастило отримати особливу духовну спадкоємність від учня апостола Іоанна Богослова – священномученика Полікарпа Смирнського. Образ видатного вчителя зберігався в пам'яті Іринея впродовж усього життя. У своїх спогадах він говорив про те, що записував повчання наставника «не на папері, але в своєму серці».
Після смерті першого Ліонського єпископа – священносповідника Пофіна, святий Іриней був обраний його наступником. Зійшовши на Ліонську кафедру, молодий архієрей опинився на стику двох культур – малоазійської (східної) та римської (західної). Між ними розігралася чимала богословська суперечка. Для того, щоб не тільки уникнути можливих конфліктів, а й вести між ворогуючими миротворчу місію, єпископ Іриней розробляє власний виклад базових догматів православної віри. Його богослов'я відрізняється глибиною змісту і одночасно – простотою викладу.
Святий став автором двох грандіозних письмових трудів. У роботі «П'ять книг проти єресей» він висунув вагомі докази істинності православного віровчення і осоромив чванливих гностиків. Представники цієї єресі з упевненістю заявляли, що Бог – недосконалий і мінливий.
Насміхаючись над відкупительною жертвою Господа, вони стверджували, що «невидимий Христос стояв поруч і сміявся, коли Симона Киринейського (іудея, який ніс Хрест Христа на Голгофу – авт.) розпинали на хресті».
Ліонський єпископ писав, що Бог не тільки завжди постійний у Своєму Божество, але і став досконалою людиною.
Ще одним «надбанням» гностиків стало вчення про поділ людей на групи в залежності від їх морального облику. Вони вважали, що люди діляться на духовних, душевних і тілесних. Відповідно, вони стверджували, що Бог має «улюбленців» в особі духовних людей, яким він дає більше одкровення про Себе, ніж усім іншим.
Щоб відобразити ці помилкові аргументи і поставити на їх місце істинне вчення про буття Боже і роль людини в Божественному задумі були потрібні чималі богословські знання. Але святий Іриней Ліонський все ж зміг майстерно присікти всі твердження гностиків. Ліонський єпископ писав, що Бог не тільки завжди постійний у Своєму Божестві, але і став досконалою людиною. Саме він стояв біля витоків знаменитої святоотецької «формули спасіння»: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом».
Спростовуючи вчення гностиків про моральний розподіл людей на групи, святий писав про участь всієї людини в справі свого спасіння. Він говорив, що через приєднання Тіла і Крові Христових, дух, душа і тіло людини одночасно з'єднуються з Богом. Більш того, святий Іриней закликав кожну людину до одухотворення. Наслідуючи апостола Павла, він стверджував, що християнин покликаний перейти від тілесного, матеріального стану, в стан духовний.
«Бог став людиною, щоб людина стала Богом».
Сьогодні, коли наш народ мучають сумніви в істинності православного вчення канонічної Церкви, варто прислухатися до авторитетної думки святого Іринея Ліонського з цього питання. Богослов постійно згадує про спадкоємність церковного Передання. Він стверджує, що тільки в Переданні перебуває вся повнота Одкровення Бога людині. Святий запевняє кожного з нас в тому, що Церква – це не земна організація.
«Церква насаджена як рай в цьому світі», – пише богослов. Всі розколи і єретичні вчення він ставить на противагу цьому Божественному порядку. Розколоначальник в його розумінні виступає в ролі сліпого. І від його сліпоти страждає не тільки він сам, але і всі люди, що стали на вторований їм шлях розколу.
Святий Іриней Ліонський прийняв мученицьку кончину в 202-му році при переслідуванні імператора Септимія Севера. Причини такої жорстокої смерті прославленого богослова до цього дня залишаються невідомими. Його труди точно пережили свій час і стали хрестоматією православного вчення для нас, сучасних християн.
Нам не варто вважати, що поглиблення в богословські ідеї – це доля лише священиків і вчених. Знання догматів віри дає нам можливість вчасно відрізнити правду від брехні, скрізь насаджуваної сьогодні через пресу і мас-медіа. Адже епоха, в якій жив святий Іриней, теж ставила перед віруючими безліч духовних викликів. І лише гідні відповіді християн на ці виклики осоромили самовпевнених язичників і єретиків.
Вивчаючи історію перших століть християнства, будемо постійно підвищувати рівень своєї богословської грамотності, і тоді ми ніколи не станемо маріонетками в руках сучасних розколоначальників.
Přečtěte si také
Ikonografie svátku Narození Bohorodičky
Ponořte se do hlubokého teologického významu a fascinující ikonografie svátku Narození Přesvaté Bohorodice, který je skutečným počátkem naší spásy.
105 let od biskupského svěcení sv. vladyky Gorazda II.
Dnes, 25. září, uplývá přesně 105 let od biskupského svěcení vladyky Gorazda, které se odehrálo v neděli 25. září 1921 v Bělehradě.
Geneze svátku Narození Bohorodičky
Na svět přichází jeho středobod – svatyně svatých – nejčistší a nejsvatější naše Vládkyně Přesvatá Bohorodička a vždy Panna Marie.
Athoská závěť: proč ženy nesmí na Athos a co to vlastně znamená
Přes tisíc let platí na Athosu přísný zákaz vstupu žen. Proč mnišská republika střeží pravidlo avatonu a jaký je jeho skutečný duchovní význam?
Narození Bohorodice: proč tímto svátkem začíná církevní rok
Dnes, 21. září podle starého kalendáře, slaví pravoslavní Narození Přesvaté Bohorodice – první velký svátek nového církevního roku. Proč právě tímto dnem rok začíná?
Čestný a životodárný Kříž: znamení smrti, které se stalo znamením života
Povýšení čestného a životodárného Kříže patří k velkým svátkům pravoslavného církevního roku. Církev jej slaví 14. září, tedy 27. září podle občanského kalendáře tam, kde se liturgický život stále řídí juliánským kalendářem.