Ілія – пророк, близький до народу

Для православних християн початок серпня ознаменовується днем ​​пам'яті пророка Ілії. Літня спека ще не відступає, але приходить розуміння наближення осені. Сьогодні життя багатьох із нас безпосередньо не пов'язане із залежністю від врожаю, але для наших предків серпень в цьому плані був критичним, що й стало однією з причин шанування пророка Ілії як покровителя землеробів.

Незважаючи на популярність забобонів, благоговійне ставлення до образу пророка у наших прабатьків зумовлювалося не лише прив'язкою до дати. Не буде перебільшенням, якщо ми назвемо Ілію найгрізнішим із старозавітних пророків, адже й природні сили йому корилися – він закривав і відкривав небеса, кілька разів зводив вогонь із неба, тобто фактично керував стихіями, від яких і залежав врожай. Ці теми знайшли своє відображення і в іконографії, на якій і хотілося б зупинитися.

Зв'язок із землею

На жаль, сьогодні ми розучилися зчитувати символізм ікон, і в цьому питанні неграмотний селянин буває на голову вище за нас – християн, які постійно читають книги.

Найчастіше пророка Ілію зображують під час взяття на вогняній колісниці на Небо. Цей сюжет зрозумілий, оскільки описаний у Четвертій книзі Царств. Але сьогодні мало хто зверне увагу, що у слов'янській іконографічній традиції дуги та збрую коней виписували такими ж, як селяни використовували під час орання землі.

Такий підхід, до речі, є ще й добрим аргументом проти риторики протестантів, які оголошують православне шанування святих проявом ідолопоклонства. Язичницький бог є автономним і незалежним у сфері своєї діяльності, тоді як зображення земних інструментів на іконі вказує і на земне походження святих.

Крім того, коней пророка Ілії на іконах часто веде ангел, що говорить про субординацію, ієрархію, підпорядковану Єдиному Богу, без Якого святі не діють і Якому служать. Також Ілію завжди зображують із суворим аскетичним ликом, що знову вказує на його підлеглість Богу.

Зв'язок Ілії з землею селяни вбачали і в падінні плаща пророку Єлисею, що ніби каже, що, незважаючи на своє взяття на Небо, він не забуває, звідки прийшов, і продовжує дбати про людей. Вбачав селянин в іконі вознесіння Ілії не лише вказівку на свої земні турботи, а й на необхідність устремління до небесного. Графічно це проявлялось у поясному зображенні пророка, коли нижня частина його тіла закривається колісницею, що означає відсікання земних пристрастей.

«Напуттям життя була в нього надія на Бога»

Звертає на себе увагу популярна у слов'ян ікона пророка Ілії під час його перебування в пустелі, коли ворон приносив йому хліб. Тут виникає певне здивування. Якщо ікона – це зображення основного, то чому такий популярний цей незначний, порівняно з більшістю інших, сюжет із життя Ілії?

Ми бачимо потужну фігуру пророка, з кудлатим волоссям і ликом, повним незламної сили. Однією рукою він тримає сувій – невід'ємний атрибут профетичного служіння, а другу спокійно простягає до прийняття Небесних дарів, принесених вороном. Якщо трохи замислимося, ми зрозуміємо, що на полум'яну любов пророка Господь відповідає зміною природного порядку.

У читанні ікон неграмотний селянин буває на голову вище за християн, які постійно читають книги.

Найкраще цю тему описує святитель Василій Великий:

«Ілії служив житлом Кармел, гора піднесена і безлюдна; пустеля вміщала в себе пустельника, але душа все складала для праведника, і напуттям життя була в нього надія на Бога. Але за такого роду життя не помер він з голоду; навпроти того, найхижіші і найненажерливіші птахи приносили йому їжу, служителями при столі праведника стали ті, хто мав у звичаї викрадати чужі поживи; за велінням Владики змінивши свою природу, вони зробилися вірними вартовими хлібів та м'яса».

Цікаво, що події в пустелі передують явленню Бога пророку Ілії на горі Кармел (Цар. 19, 11-12). Цей старозавітний уривок читають як третю паремію на вечірні свята Преображення Господнього. Очевидно, що популярність описаної ікони пророка Ілії пояснюється тим, що в зображенні порушення природних законів криється вказівка ​​на майбутнє Царство Небесне, яке не від світу цього.

Такою є глибина, здавалося б, простих сюжетів іконографічних образів пророка Ілії. Сподіватимемося, що через їх розуміння і так близький народній душі пророк стане ще ближче.

Přečtěte si také

Historie pravoslaví: Prvních 20 let církve a rozptýlení apoštolů

První dvě desetiletí po Nanebevstoupení Páně bývají vnímána jako mlhavé období. Církev tehdy tvořila hrstka věřících v nepřátelském prostředí. Přesto právě tato doba určila tvář církve na další tisíciletí.

Historie pravoslaví ve 2 minutách: Apoštol Pavel a cesta k národům

Církev už nebyla jen skupinou ustrašených učedníků v Jeruzalémě. Díky dramatickému obrácení jednoho z největších pronásledovatelů křesťanů se evangelium vydalo za hranice Izraele. 

Tajemství athoských kostnic. Co barva kostí prozradí o svatosti?

Na Svaté Hoře Athos nenajdete rozlehlé hřbitovy s náhrobky. Kvůli nedostatku půdy a staleté tradici zde mniši praktikují dočasné pohřbívání, po kterém jsou ostatky přeneseny do společných kostnic.

Životy svatých: Sv. Polykarp ze Smyrny, nebál se ohně ani šelem

„Osmdesát šest let mu sloužím a v ničem mi neukřivdil. Jak mohu potupit svého Krále?“ Tato slova svatého Polykarpa dodnes inspirují křesťany po celém světě.

Historie pravoslaví ve 2 minutách: Padesátnice a zrození církve

Deset dní po nanebevstoupení Krista se v Jeruzalémě ozval hukot prudkého vichru. Sestoupení Ducha Svatého proměnilo ustrašené učedníky v neohrožené apoštoly a zrodilo církev.

Pravoslavná církev v době války: Mučednictví, zákaz a poválečná obnova

Pravoslavná církev v českých zemích a na Slovensku prošla ve 20. století těžkou cestou. Od skromných počátků přes nacistický zákaz a popravy až po poválečnou obnovu