Ілія – пророк, близький до народу
Для православних християн початок серпня ознаменовується днем пам'яті пророка Ілії. Літня спека ще не відступає, але приходить розуміння наближення осені. Сьогодні життя багатьох із нас безпосередньо не пов'язане із залежністю від врожаю, але для наших предків серпень в цьому плані був критичним, що й стало однією з причин шанування пророка Ілії як покровителя землеробів.
Незважаючи на популярність забобонів, благоговійне ставлення до образу пророка у наших прабатьків зумовлювалося не лише прив'язкою до дати. Не буде перебільшенням, якщо ми назвемо Ілію найгрізнішим із старозавітних пророків, адже й природні сили йому корилися – він закривав і відкривав небеса, кілька разів зводив вогонь із неба, тобто фактично керував стихіями, від яких і залежав врожай. Ці теми знайшли своє відображення і в іконографії, на якій і хотілося б зупинитися.
Зв'язок із землею
На жаль, сьогодні ми розучилися зчитувати символізм ікон, і в цьому питанні неграмотний селянин буває на голову вище за нас – християн, які постійно читають книги.
Найчастіше пророка Ілію зображують під час взяття на вогняній колісниці на Небо. Цей сюжет зрозумілий, оскільки описаний у Четвертій книзі Царств. Але сьогодні мало хто зверне увагу, що у слов'янській іконографічній традиції дуги та збрую коней виписували такими ж, як селяни використовували під час орання землі.
Такий підхід, до речі, є ще й добрим аргументом проти риторики протестантів, які оголошують православне шанування святих проявом ідолопоклонства. Язичницький бог є автономним і незалежним у сфері своєї діяльності, тоді як зображення земних інструментів на іконі вказує і на земне походження святих.
Крім того, коней пророка Ілії на іконах часто веде ангел, що говорить про субординацію, ієрархію, підпорядковану Єдиному Богу, без Якого святі не діють і Якому служать. Також Ілію завжди зображують із суворим аскетичним ликом, що знову вказує на його підлеглість Богу.
Зв'язок Ілії з землею селяни вбачали і в падінні плаща пророку Єлисею, що ніби каже, що, незважаючи на своє взяття на Небо, він не забуває, звідки прийшов, і продовжує дбати про людей. Вбачав селянин в іконі вознесіння Ілії не лише вказівку на свої земні турботи, а й на необхідність устремління до небесного. Графічно це проявлялось у поясному зображенні пророка, коли нижня частина його тіла закривається колісницею, що означає відсікання земних пристрастей.
«Напуттям життя була в нього надія на Бога»
Звертає на себе увагу популярна у слов'ян ікона пророка Ілії під час його перебування в пустелі, коли ворон приносив йому хліб. Тут виникає певне здивування. Якщо ікона – це зображення основного, то чому такий популярний цей незначний, порівняно з більшістю інших, сюжет із життя Ілії?
Ми бачимо потужну фігуру пророка, з кудлатим волоссям і ликом, повним незламної сили. Однією рукою він тримає сувій – невід'ємний атрибут профетичного служіння, а другу спокійно простягає до прийняття Небесних дарів, принесених вороном. Якщо трохи замислимося, ми зрозуміємо, що на полум'яну любов пророка Господь відповідає зміною природного порядку.
У читанні ікон неграмотний селянин буває на голову вище за християн, які постійно читають книги.
Найкраще цю тему описує святитель Василій Великий:
«Ілії служив житлом Кармел, гора піднесена і безлюдна; пустеля вміщала в себе пустельника, але душа все складала для праведника, і напуттям життя була в нього надія на Бога. Але за такого роду життя не помер він з голоду; навпроти того, найхижіші і найненажерливіші птахи приносили йому їжу, служителями при столі праведника стали ті, хто мав у звичаї викрадати чужі поживи; за велінням Владики змінивши свою природу, вони зробилися вірними вартовими хлібів та м'яса».
Цікаво, що події в пустелі передують явленню Бога пророку Ілії на горі Кармел (Цар. 19, 11-12). Цей старозавітний уривок читають як третю паремію на вечірні свята Преображення Господнього. Очевидно, що популярність описаної ікони пророка Ілії пояснюється тим, що в зображенні порушення природних законів криється вказівка на майбутнє Царство Небесне, яке не від світу цього.
Такою є глибина, здавалося б, простих сюжетів іконографічних образів пророка Ілії. Сподіватимемося, що через їх розуміння і так близький народній душі пророк стане ще ближче.
Přečtěte si také
Narození Bohorodice: proč tímto svátkem začíná církevní rok
Dnes, 21. září podle starého kalendáře, slaví pravoslavní Narození Přesvaté Bohorodice – první velký svátek nového církevního roku. Proč právě tímto dnem rok začíná?
Čestný a životodárný Kříž: znamení smrti, které se stalo znamením života
Povýšení čestného a životodárného Kříže patří k velkým svátkům pravoslavného církevního roku. Církev jej slaví 14. září, tedy 27. září podle občanského kalendáře tam, kde se liturgický život stále řídí juliánským kalendářem.
Rozhovor s biskupem Izaiášem: "Sv. mučedník Gorazd je vzorem oběti"
Olomoucko-brněnský biskup Izaiáš v rozhovoru pro SPN hovoří o pouti do Hrubé Vrbky, odkazu sv. Gorazda II. a významu oběti, pravdy a české pravoslavné tradice.
Kdo byl svatý Gorazd II., které ho si dnes připomínáme
Biskup Gorazd II. byl roku 1942 popraven nacisty za ukrytí parašutistů, kteří zabili Heydricha, a stal se jedním z novomučedníků pravoslavné církve.
Církevní nový rok: proč pravoslavný rok začíná 1. září
Podle nového (gregoriánského) kalendáře dnes pravoslavná církev vstupuje do nového církevního roku. Proč právě 1. září a co má toto datum společného s římskými daněmi?
Proces s pravoslavnou církví 1942: cesta ke Kobyliské střelnici
4 a 5. září si připomeneme den, kdy nacisté na Kobyliské střelnici zastřelili představitele české pravoslavné církve. Co všechno předcházelo popravě a jak vypadal samotný proces?