Приклади зла в історії Церкви – не привід їй не довіряти, – публіцист

2824
25 května 2017 16:16
254
Приклади зла в історії Церкви – не привід їй не довіряти, – публіцист
Наявність «чорних сторінок» і прикладів зла в історії християнської Церкви не означає, що можна ставити під сумнів істину християнської проповіді, вважає публіцист і богослов Сергій Худієв, пише Фома.

Відповідаючи на питання, чи можна довіряти Церкві, коли в її історії є цілком реальні приклади зла, Сергій Худієв нагадав, що «Христос приходить у світ саме для того, щоб спасти грішників, які відчайдушно цього потребують».

«Людство перебуває в жахливому стані, всі інфіковані гріхом, і це буде проявляти себе в абсолютно будь-якій групі людей. У тому числі і в Церкві. Письмо жодним чином не обіцяє, що Церква буде стерильним щодо гріха заповідником святих», – додав він.

За словами публіциста, якщо б це було так «і грішники не могли б увійти в Церкву, вона б просто не могла виконувати свою функцію – спасати грішників».

«Більше того, в Церкві можуть перебувати люди, які взагалі не є справжніми християнами – Христос у Євангелії говорить про те, що деякі люди говоритимуть від Його імені, будуть творити дива, виганяти бісів – у той час, як Він взагалі ніколи не знав їх, оскільки вони «робили беззаконня» (Мф. 7:22-23), – зауважив Сергій Худієв.

Як вважає богослов, «сповідання себе християнином, зовнішня приналежність до Церкви – не гарантія того, що людина має справжні стосунки з Богом».

Нагадавши, що до прийняття християнства і слов'яни, і германці, і кельти, і багато інших «були надзвичайно неприборканими людьми», Сергій Худієв зазначив, що «варто оцінювати християнство не за тим, наскільки дикими були їхні звичаї, а за тим, як вони змінювалися».
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a stiskněte klávesy Ctrl + Enter nebo toto tlačítko. Pokud v textu najdete chybu, vyberte ji myší a klikněte na toto tlačítko. Vybraný text je příliš dlouhý!
Čtěte také