Різна доля сніжинок
Була зима і йшов сніг. Вітру не було, і великі пухнасті сніжинки неспішно кружляли у вигадливому танці, повільно наближаючись до землі.
Дві з них, що летіли поруч, розпочали розмову.
– Як добре летіти, насолоджуватися польотом! – радісно сказала одна.
– Ми не летимо, ми просто падаємо, – сумно відповідала друга.
– Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
– Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
– Ми станемо струмками і попрямуємо до моря. Ми будемо жити вічно! – сказала перша.
– Ні, ми розтанемо і назавжди зникнемо, – заперечувала їй друга.
Нарешті їм набридло сперечатись. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч своїй долі, яку обрала сама.
0
0
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Čtěte také
Byl svatý Simeon Nový Teolog autistou?
25 Bereznya 12:55
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
17 Bereznya 10:56
Novomučedníci 20. století: metropolita Anatolij Oděský
14 Bereznya 00:48
„Hra na oliheň“: apoteóza krutosti nebo evangelické varování?
13 Bereznya 11:55
„Pikaso“: církevní hymnografie a přednáška otce Lavra
01 Bereznya 01:16
„Především si získej vnitřní klid.“
20 února 00:33