Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Pokud jste si všimli chyby, označte příslušný text a stiskněte Ctrl+Enter nebo Odeslat chybu, abyste o tom informovali redakci.
Čtěte také
Byl svatý Simeon Nový Teolog autistou?
25 Bereznya 12:55
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
17 Bereznya 10:56
Novomučedníci 20. století: metropolita Anatolij Oděský
14 Bereznya 00:48
„Hra na oliheň“: apoteóza krutosti nebo evangelické varování?
13 Bereznya 11:55
„Pikaso“: církevní hymnografie a přednáška otce Lavra
01 Bereznya 01:16
„Především si získej vnitřní klid.“
20 února 00:33